Освіта без насильства: стоп булінг і кібербулінг

1. 1
   Негайно припиніть насильство. Спокійно зупиніть образи, погрози, фізичні дії. За потреби розведіть учасників у безпечні місця, покличте допомогу.
2. 2
   Переконайтеся, що дитина в безпеці. Перевірте, чи немає травм, чи потрібна медична допомога. За загрози життю або здоров'ю телефонуйте 102 або 103.
3. 3
   Поговоріть із постраждалою дитиною окремо. Дайте можливість розповісти про подію без присутності інших учнів.
4. 4
   Зафіксуйте відомі обставини. Запишіть дату, час, місце, конкретні дії, висловлювання, присутніх осіб. Не підміняйте факти власними припущеннями.
5. 5
   Повідомте керівника закладу. Не відкладайте повідомлення до повторення ситуації.
6. 6
   Не проводьте самостійного розслідування. Не організовуйте публічних з'ясувань стосунків, примусового примирення або одночасного допиту дітей.
7. 7
   Забезпечте конфіденційність. Не обговорюйте випадок у педагогічних чатах, не поширюйте фото, відео чи особисті подробиці.
8. 8
   Співпрацюйте з комісією та фахівцями. Надавайте об'єктивну інформацію, беріть участь у виконанні заходів підтримки й профілактики.
9. 9
   Спостерігайте за подальшою ситуацією. Контролюйте безпечність перерв, взаємодії в класі, групових чатах та під час позаурочної діяльності.

Фрази підтримки:

• «Дякую, що ти розповів/розповіла».
• «Те, що відбувається, не є твоєю провиною».
• «Ти маєш право почуватися в безпеці».
• «Я поставлюся до твоїх слів серйозно».
• «Ми разом подумаємо, як тебе захистити».
• «Ти не повинен / не повинна самостійно розв'язувати цю ситуацію».

Фрази, яких варто уникати:

• «А ти сам нічого не зробив?»
• «Чому ти раніше мовчав?»
• «Дай здачі — і все припиниться».
• «Вони просто так жартують».
• «Не перебільшуй».

Основні напрями роботи:

1. 1
   Первинна емоційна підтримка постраждалої дитини.
2. 2
   Оцінювання її актуальних потреб і ресурсів у межах професійної компетентності.
3. 3
   Виявлення ознак емоційного неблагополуччя та потреби в додатковій допомозі.
4. 4
   Індивідуальні консультації з урахуванням віку й особливостей дитини.
5. 5
   Розвиток навичок саморегуляції, упевненості, асертивної поведінки.
6. 6
   Робота з дитиною, яка вчиняє насильство: емоційна саморегуляція, емпатія, відповідальність, контроль імпульсів.
7. 7
   Підтримка свідків: подолання страху, формування навичок безпечного втручання.
8. 8
   Консультування батьків та педагогів.
9. 9
   Участь у розробленні індивідуальних заходів підтримки.

Основні напрями роботи:

1. 1
   Виявлення соціальних ризиків і чинників уразливості.
2. 2
   Вивчення соціальної ситуації дитини в межах посадових повноважень.
3. 3
   Взаємодія з батьками або законними представниками.
4. 4
   Координація соціальної підтримки.
5. 5
   За потреби — взаємодія зі службою у справах дітей, соціальними службами, ювенальною превенцією.
6. 6
   Сприяння захисту прав дитини.
7. 7
   Соціально-просвітницька робота з учнями.
8. 8
   Профілактика стигматизації та дискримінації.
9. 9
   Супровід дітей із числа ВПО та інших вразливих категорій з урахуванням їхніх індивідуальних потреб.

• дитина не хоче відвідувати заклад освіти;
• скаржиться на головний біль або біль у животі перед заняттями;
• стала замкнутою, тривожною, дратівливою;
• боїться повідомлень або дзвінків;
• приховує телефон, видаляє листування;
• втрачає речі, має пошкоджений одяг;
• уникає спілкування з однокласниками;
• погіршилася успішність;
• змінився сон або апетит;
• говорить про власну нікчемність, безпорадність чи небажання жити.

1. 1
   Вислухайте дитину. Не перебивайте, не критикуйте, не вимагайте негайних пояснень.
2. 2
   Повірте її переживанням. Не знецінюйте слова й не звинувачуйте дитину.
3. 3
   Подбайте про безпеку. Якщо є фізична загроза, зверніться до поліції та медичних працівників.
4. 4
   Збережіть докази. Фотографії ушкоджень, повідомлення, скриншоти, посилання, дати подій, медичні документи.
5. 5
   Подайте письмове повідомлення керівнику закладу. Попросіть зареєструвати його та надати інформацію про подальший порядок реагування.
6. 6
   Зверніться до практичного психолога або іншого фахівця. Підтримка має відповідати потребам дитини.
7. 7
   Контролюйте виконання заходів безпеки. З'ясуйте, хто відповідальний за моніторинг і як буде запобігати повторенню випадків.

Батькам рекомендується:

1. 1
   Не звинувачувати дитину за те, що вона спілкувалася в мережі.
2. 2
   Зберегти скриншоти, посилання, імена акаунтів, дати та час повідомлень.
3. 3
   Не видаляти листування до збереження доказів.
4. 4
   Заблокувати кривдника після збереження необхідних матеріалів.
5. 5
   Скористатися функцією скарги на контент у відповідній соціальній мережі.
6. 6
   Перевірити налаштування приватності та безпеки акаунтів.
7. 7
   Повідомити заклад освіти, якщо ситуація пов'язана з учасниками його колективу.
8. 8
   За наявності погроз, шантажу, переслідування або сексуалізованого контенту звернутися до поліції.

• Не звинувачуй себе.
• Не намагайся самостійно довести кривднику, що ти сильніший.
• Відійди в безпечне місце.
• Розкажи дорослому, якому довіряєш.
• Повідом учителя, психолога, соціального педагога або директора.
• Якщо є загроза життю чи здоров'ю — телефонуй 102.
• Якщо це кібербулінг — збережи докази та не відповідай агресією на агресію.

Твоя небайдужість може допомогти зупинити цькування.

1. 1
   Не смійся з принизливих жартів.
2. 2
   Не поширюй образливі відео, фото та повідомлення.
3. 3
   Не підтримуй кривдника лайками, коментарями чи репостами.
4. 4
   Якщо це безпечно, підтримай постраждалу дитину.
5. 5
   Повідом дорослого, якому довіряєш.
6. 6
   Не наражай себе на небезпеку, намагаючись самостійно припинити фізичне насильство.

• Зупини небезпечну поведінку.
• Не виправдовуйся словами «це був жарт».
• Усвідом, яку шкоду могли завдати твої дії.
• Не тисни на постраждалу дитину, щоб вона пробачила.
• Прийми відповідальність за свою поведінку.
• Погодься на допомогу психолога та роботу над зміною поведінки.
• Не повторюй образливих дій в інтернеті чи поза ним.

Пам'ятай: попросити допомоги — не слабкість. Справжня сила полягає в умінні поважати інших і відповідати за власні вчинки.

• StopCrime ↗ — повідомлення про матеріали сексуального насильства над дітьми в інтернеті.
• Кіберполіція України ↗ — офіційний ресурс Департаменту кіберполіції.
• Електронне звернення до Національної поліції ↗.
• Функція «Поскаржитися» / Report у соціальних мережах і месенджерах.

АІКОМ ↗ — державна електронна система управління освітою. Передбачено можливість повідомити про булінг відкрито або анонімно.

Після подання повідомлення інформація передається керівнику закладу освіти. Передбачено механізм реагування у разі відсутності реакції. Доступ до розділу потребує входу або реєстрації.

Як скористатися:

1. 1
   Перейдіть на антибулінговий розділ АІКОМ ↗.
2. 2
   Увійдіть до системи або зареєструйтеся.
3. 3
   Оберіть можливість повідомити про булінг.
4. 4
   Заповніть запропоновану форму.
5. 5
   Оберіть доступний спосіб подання — анонімно або відкрито.
6. 6
   Надішліть повідомлення.

Якщо ситуація містить ознаки правопорушення, можна подати електронне звернення через офіційний сайт поліції.

У зверненні зазначаються дані заявника, суть питання, прохання або вимоги, електронна адреса чи інші засоби зв'язку. Електронне звернення має відповідати вимогам Закону України «Про звернення громадян». Воно не замінює телефонний виклик 102 у разі небезпеки.

Сервіс дозволяє повідомити про підозрілий контент, зокрема анонімно, надавши посилання на нього.

• розгляд обставин повідомлення;
• з'ясування потреб постраждалої дитини;
• забезпечення права дитини бути вислуханою відповідно до її віку та рівня зрілості;
• врахування позиції дитини та її обов'язкова фіксація;
• визначення заходів захисту та підтримки;
• визначення заходів виховного впливу;
• організація взаємодії з батьками, педагогами та відповідними службами;
• моніторинг виконання прийнятих рішень;
• перегляд заходів, якщо вони не забезпечують належного результату.

1. 1
   Просвітницький напрям

• тематичні уроки та години спілкування;
• тренінги з ненасильницької комунікації;
• інформаційні кампанії;
• навчання цифрової грамотності;
• правова просвіта дітей і батьків.

1. 1
   Соціально-психологічний напрям

• розвиток емоційного інтелекту;
• формування емпатії;
• розвиток навичок саморегуляції;
• підтримка дітей із вразливих категорій;
• раннє виявлення ознак неблагополуччя.

1. 1
   Організаційний напрям

• визначення відповідальних осіб;
• доступні канали повідомлення;
• затверджене положення про запобігання насильству;
• навчання працівників;
• безпечні правила поведінки в класах та онлайн.

1. 1
   Партнерський напрям

• взаємодія з батьками;
• співпраця з поліцією та службою у справах дітей;
• залучення громадських організацій;
• партнерство з молодіжними центрами;
• розвиток учнівського самоврядування.

Для підвищення залученості можна використовувати:

• Canva ↗ — інтерактивні плакати, комікси, презентації, пам'ятки.
• Wordwall ↗ — ігри «Булінг чи конфлікт?», «Міф чи правда?».
• Mentimeter ↗ — анонімне опитування та хмари слів.
• LearningApps ↗ — інтерактивні вправи та ситуаційні завдання.
• Padlet ↗ — колективна дошка «Простір підтримки».
• Kahoot! ↗ — вікторини з цифрової безпеки та прав дитини.